Раз почали панни випитувати в княженка: де його смерть.
А він жартує:
— Може отам, каже, у віникові! — та й показує в куток.
Панни вхопили віник, по стеблиночці його розібрали.
— Немає тут, кажуть, нічого.
— Ну то може там а печі в глечику.
Кинулись вони до глечика, подивились, а він порожній.
— І тут немає — кажуть.
Пожартувавши трохи, княженко й каже:
— Я вам скажу, де моя смерть. Схована вона в такім місці, що ніхто не знайде. Єсть у мене в голові три золоті волосини, під тими волосинами скринечка, а в скринечці — маленький ніж. Як зрізати тим ножиком волосини, тоді я умру. Сестри взяли й росказали про це бабі.
Раз княженко ліг спочити, а панни пішли в гай погуляти. Тоді баба підійшла до сонного княженка, знайшла в голові золоті волосини, а під ними скринечку з ножиком. Зрізала вона тим ножиком золоті волосини, і княженко відразу став мертвий.
Прийшли панни з гаю, побачили мертвого княженка, почали тужити. А баба найдужче голосить та побивається. Довго
