Завтра в нас весілля буде,
Звеселяться наші панни,
Поскидають сумне вбрання,
З нашим князем одружаться.
Вони й мене не забудуть,
Гарне плаття подарують.
Княженко й питтає її:
— Чия ти, дівчино, і що за пісню співаєш.
Дівчина й росказує:
— Я наймичка у трьох довічних панн, що ось уже, рік як живуть у нас. Прийшла води брати їм до умивання. А співаю про те, що завтра в нас весілля: князь бере їх за себе.
Княженко й каже:
— Послужи мені дівчино — велику награду матимеш. Потім вийняв перстень та й каже:
— Візьми оцей перстень, вкинь в глек з водою, а як даватимеш паннам умиватись, то зливай воду старший та середульшій, як треба, коли-ж будеш зливати найменьшій; лий помалісіньку, по капельці. Вона росердиться, стане гримати. Тоді ти, немов злякавшись, перехили ввесь глек; перстень і впаде. Як стане панна питати, де ти його взяла, тоді ти про нас і роскажи.
Дівчина погодилась. Прийшла в будинок та як направляв її княженко, так і робить:
