лася панна, стрепенулась, полинула з могили, а шовкова шаль осталася в руці у Левня.
Молодий Княженко як сидів живий, так уже й остався.
Тільки почало сходити сонце, приходить князь із своїми слугами до могили. А Левень уже гукає, щоб могилу швидче розкривали та його з молодим Княженком пускали на волю.
Як побачив старий князь, що син його живий, то зрадів так, що й не сказати. Звелів він зробити великий бенкет. Наїхало на той бенкет багато гостей і з близьких і з далеких країв і бенкетували вони сім днів і сім ночей. А як мали гості розїздитись, старий князь скликав їх до гурту, і розказав їм про те, як помер колись його син і як Левень вивів його з могили живого. Гості дивом дивувалися, та Левня славили. Тоді старий князь і каже йому:
— Скажи ж мені, добрий чоловіче, чим мені тепер наградити тебе за твою послугу? Нічого не пожалію: чи золота, чи срібла, чи мого панства забажаєш — всього надарую тобі.
А Левень і каже:
— Не треба мені ні золота, ні срібла, а ні твого панства. Єсть у мене один черевик, а пари до нього немає: звели, князю, добути пару моєму черевикові, то й буде ото мені нагорода.
