Та як схопить панну за руку та й з води витягає. Бачить панна — не сила її Левня подолати, вирвала свою руку, та й знову у воду поринула. Тільки перстень золотий з її руки остався у Левня. Як упірнула, то більш і не виринала. Приплив Левень до берега, забрав на корабель стрільців, одягнув, нагодував та й назад до князя легенько перевіз.
Зрадів князь дуже, як побачив, що припливли вони живі, наскликав гостей батато на бенкет. Сім днів і сім ночей бенкетували гості; стали до дому виряжатись. Тоді князь скликав їх до купи, та й розказав про те, як Левень ріку переплив і його стрільців, що ходили голі й їли траву, до нього знову перевіз. Розказав та й питає Левня:
— Скажи-ж мені, як мені наградити тебе, щоб було по заслузі? Чи золотом-сріблом, чи панством моїм тебе одарувати?
А Левень й одмовляє:
— Нетреба мені ні золота, ні срібла, а ні твого панства. Єсть у мене черевик золотий, а пари до нього немає: коли добудеш пару моєму черевикові, й буде мені правдива нагорода. Послав князь свої слуги по всіх царствах й королівствах. Шукали, шукали слуги — не знайшли; додому так повернулись. Тоді Левень і каже:
