Сторінка:Васильченко С. Левень (1918).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Найменша сестра й каже:

— Ти, сестрице, між нами найстарша, то ти й починай розказувати. — Тоді старша сестра й розказує:

 
 

— Як розлетілися ми по світу, побачила я в одному гаю камяний стовп; під стовпом — двері, а за ними кімнати в землі. Всякого добра було багато в тій кімнаті: було що пити, було що їсти, було у віщо й зодягтися.