Цю сторінку схвалено
гризуть… І гість, і хазяїн… Оце так панська вечеря!…” Гордій одійшов од вікна, став на снігу серед стежки, та й загадався. Потім ще раз зідхнув, повернувся і тихо, хитаючи головою, почовгав до своєї хати.
Незабаром дід Гордій стояв на порозі вчителевої кімнати з великим узлом у руці.
— Добрий вечір, з Святим Вечером будьте здорові! — вітав Гордій хлопців, — вечерю вам приніс — не погордуйте.
Хлопці оторопіли. Гордій постановив вечерю на столі, а сам, хоч завше любив поговорити на ніч з учителем, тепер став казати на добраніч.
— Воно все рівно… за спасення душі… — бубонів він стиха, виходячи з кімнати.
1910
