Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/54

 

Тоді найстарша сестра й каже:

— Бачу я, що всі ми три сестри, три довічні панни полюбили одного молодця. Давайте думати-гадати, як би знайти його.

Левень все це вислухав, стоячи за дверима, потім вийняв перстень, що зняв з найменшої сестри, та й покотив стиха зпід дверей. Перстень викотився на середину кімнати, і упав біля ніг найменшої панни.

— А ось і перстень мій! — де він тут узявся? — здивувалася найменша панна.

А Левень просуває в щілочку крізь двері шовкову шаль середульшої сестри та золотий черевик найстаршої.

Тоді всі панни догадалися, хто стоїть у них за дверима. Дуже пораділи вони, почали співати, танцювати; потім стали біля дверей та й просять:

— Вийди, вийди до нас, хлопче-молодче!

Тоді Левень вийшов до них і привітався. Посадили вони його за стіл, добре шанували, ласкаво розмовляли й упрохали, щоб він жив у них.