Ордівка — найглухіший куток нашого містечка. Уславилась вона здавна солов'ями, що тучами налітають веснами в буйні ордівські сади. Погана слава ходить у містечку про тих солов'їв: б'ють за їх боки міським кавалерам ордівські парубки люто: кулаччям і паплісками; ордівські дівчата приносять через рік батькам „у пелені , — справи подають до суду, чиняться скандали.
Невпокійні солов'і й зловредні…
(Із обивательських поголосок)
Ордівка гула празниковим гомоном. І старі й малі — всі повиходили з хат. Гуртками розташувалися по колодках, на моріжку, на призьбах. По-під хатами в кольорових очіпках щільними рядами сиділи баби й молодиці, лущили соняшник, струшували швиденько лушпиння з пелени і хитаючи головами, когось судили. По-під тинами та по дворах вигрівалися проти
