Несподівано за спиною гомонить погрозливий голос:
— Так я й знав… Ти знову сюди приволікся?
Стояв економ високий, сердитий. Хлопець одійшов кілька ступнів у бік і мовчки з підлоб'я дивився на його, не теряючи самоповаги, як то й годиться чарівникові.
Маленьку хвилинку економ дивився на хлопця мовчки, ніби милуючись його спокоєм, далі червоніє і люто витріщається:
— А корови, корови де твої, чортове іродчя?
Хлопця ніби вхопив хто на голки, голова метнулася в один і другий бік… Геть-геть загледів спини в корів, що десь плутались за березняком в панській пшениці.
Гадюкою звився в економовій руці нагай:
— А не лови ґав, а не тиняйся попід брамами, а пильнуй, собачий сину, того, до чого тебе поставлено!
Хлопець вертівся дзиґою на місці, одмахуючись руками од нагая, як од оси, далі одірвався од його і як вихор помчався до корів.
Панянка не вірила своїм очам: великий чарівник умить перекинувся в аби-якого шкодливого пастушка.
Минає небагато часу…
Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний, ліниво копирсає паличкою землю, щось думає.
Озираючись раз-по-раз назад, до його боязко наближається Наталя.
— Дуже болить, Якове? — питається тихо-тихо, лагідно.
171
