Цю сторінку схвалено
На городі стовпчики, —
Роди, боже, хлопчики,
А дівчат не роди,
Бо то — сами іроди…
Поскулювались, позамотувались, сплять. Усе — майбутні зорі нового життя. З темряви у биті вікна летять білі папірці — сніг.
Деренчять шибки, вітер над сонними ходить, лахміття торкає. Вскочить у трубу, прибере живого голосу, заводить, як по нотах:
… Ой буде-ж нас, не-не-не…
По го-ра-ах, по-о-о до-ли-нах…
Далі: дверима! Вікнами! Желізом на даху!
— Гу — гу-у!..
