них своїх товаришів — Якова та Андрія — за своїх синів, він намагався й у всьому товаристві завести козацькі порядки та звичаї, відповідно до Гоголевої повісти, що в свій час зробила на його надзвичайно сильне вражіння. В другому класі вчилося тепер скілько душ підлітків-дівчат, вони внесли з собою в школу нову течію, зацвітивши школярське життя свіжими барвами. Взагалі життя цього класу було цікавіше, ніж в инших школярів, і не даром хлопці з нижчих класів, часто дожидають, мов свята, того часу, коли переведуть їх у другий клас.
Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя. Вчитель теж привітний, веселий; жартує з ними, сміється.
— Романе, чи не в ченці це ти збіраєшся, шо викохав такого чуба? — звертається він до одного.
Роман підводиться, приглажує рукою чуба.
— Діжду неділі — при самій голові острижусь, — весело одповідає.
— Не вадило-б і Василеві зняти свою скирту, — переводить учитель очи на Піхтіра. — Ну як, Василю, будемо жити в цьому році? Чи битись, чи миритись будемо? Ох, Василю, Василю… — легенько зітхає вчитель. Василь покірно схиляє голову, смутно осміхається: він — второгодник.
— А ось і Любов Михайлівна прийшли, — розглядає далі школярів учитель. Люба, найгірша в класі школярка, засміяна та забита в часи навчання, тепер, після літніх канікул, виглядає свіжіше, сміливіше; вона злегенька червоніє й вільно сміється.
51
