Жалітися вчителеві Галя не пішла, і це дуже вподобалося хлопцям. Її обступили, хвалили, радили, що вчинити з носом, що почав уже пухнути. Вона прикладала до носу якийсь свіжий листок, весело кивала головою й казала:
— Нічого: вже не болить!
Навіть Макарові сподобався такий учинок Галі.
— Не журися! — казав він, трахкаючи Галю по плечі, — до весілля загоїться!
А Яків казав Грицькові, весело потираючи руки:
— Молодець баба! мабуть душа в неї козацька! — чи так, батьку?
Кращою ученицею в класі Галя не була, хоч і вчилася не зовсім погано, і їй часто доводилося вести неприємні розмови з учителем. Учитель перші дні поводився з нею трохи делікатніше, ніж з иншими, де далі ж переставав виділяти її серед инших, і їй не раз лучалося й без обіду бути, і чути од учителя образливі слова. Перше їй було це трохи прикро, потім вона до цього звикла, не звертала особливої уваги й стала добросовісно нести призначену їй в школі долю часто караного отряхи-школяра.
Андрій, що мав за свій обов'язок закохуватись мало не в усіх учениць, скоро на фоні шкільного життя з'явилася значна постать Галі, зразу залишив своїх перших коханок і став моститися до неї. Він писав їй любовні листи, писав задачі, зітхав привселюдно й патякав усякі любовні дурниці, поки таки хлопці звер-
57
