Грицько скоса поглянув на пиріг, подумав і взяв один. Па душі у його прояснилося.
— Ви думаєте — боюся, що ото він мамі розкаже? — казала Галя, — нехай розказує: ані трішки не страшно.
— А ваша мама не буде сердитися, коли довідається, що… — тут Грицько згадав про „Огородника“ і хотів висловити Галі все, що передумав у курнику, аж став почувати, що охота до того пройшла.
— І зовсім нічого, — казала Галя, якось угадавши думку Грицькову, — я сама колись розказувала мамі про вас.
— І що-ж вона? — зацікавився Грицько.
— А нічого. Тільки каже, — Галя соромливо осміхнулася, — каже, що тобі не Грицько, а скорій Павлушка до пари. Грицько — найкращий ученик, а ти — лінтяйка.
— І як уже мені він увірявся! — казала інтимно Галя про вчителя, — скільки витерпіла я бідна, од його!..
— І я не думав, що він такий… грубий, — промовив Грицько.
Галя схилилася ближче до Грицька і промовила стиха на адресу вчителя:
— Чорт носатий!
— Руда собака! — таким-же тоном додав Грицько.
— Коли-б мені якось хоч до екзаменів доходити, а тоді — хай йому враг — і на екзамени не з'явлюся.
Грицькові стало чогось шкода. Пригадалось, що й він останній рік у школі.
— Куди-ж ви тоді думаєте? — спитав він.
92
