твого панства. Єсть у мене один черевик, а пари до нього немає: звели, князю, добути пару моєму черевикові, то й буде ото мені нагорода.
Розіслав князь свої слуги по всьому світу. Пройшли вони всі королівства, всі царства, все шукали, все питали, — не знайшли пари тому черевикові. Так і додому повернулися.
Тоді Левень і каже:
— Коли не знайшли пари моєму черевикові, то другої нагороди мені й не треба.
Вийшов од князя, сів на свою шкуру та й полетів сам шукати тії пари.
Летить він та й летить. Коли бачить — протікає ріка гаєм. На однім боці — панські будинки, а на другім — ходять в гаю голі люди і їдять траву. Спустився Левень додолу, підійшов до людей, поздоровкався, питає:
— Що ви за люди, що ходите голі й траву їсте?
Вони й кажуть:
— А такі ми люди — ми стрільці князівські, що живе по той бік. Вже сім років, як послав він нас сюди на полювання. Сюди пливли ми корабликом, а назад нас щось не пускає. Тільки випливемо на середину, то щось корабель наш перекидає. Наш князь не раз посилав од себе другий кораблик з харчами, то і його щось сюди не пускало, на середині ріки у воді потопляло. За сім років вся одежа, що була на нас, зовсім поносилася. Пороху давно немає, рушниці поржавіли. Так оце ми й ходимо голі та траву їмо.
