Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 4 (1929).pdf/232

— Так отак-же… дождалася сердечна Власиха невістки.

Бачу: очі в мами запроменіли ясно-ясно, мов у них пекучі засвітились камінчики.

— О  — подумав я собі: — оце-ж, мабуть, і є той жаль.

---