Вимандрувало на село їх троє.
Перший Валер'ян Ліщина, син учителя. Із себе такий: невеличкий на зріст, хоч має вже 14 років, худорлявий, гостроносенький, русявий, чуб довгий, підстрижений іззаду, як у професора. Блузка на ньому — з латками, пояс нижче живота; черевики на ногах батькові, великі; він їх носить, як сам каже, „до останньої каплі крови“. Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї. Проте, ходить він із такою пихою, що люди мимохіть спиняються і дивляться на нього. Особливо коли він іде з редакторськими портфелем під рукою. Як-же: відповідальний редактор шкільної стінгазети. Правда, бачили його і в иншому вигляді, — коли він сидів, в три погибелі зігнувшись, на брудній підлозі коло шахматної дошки, завожений, розхрістаний, з блискучими од азарту очима, часом із булькою під носом. Завжди він готовий дряпатися нігтями за нечисту гру, проте, вставши, зразу набирав свого звичайного вигляду всіми поважаного, енергійного й працьовитого редактора популярної в школі стінгазети.
