31
ТАЛАНТ
Галас, писк!.. Де-хто з дітей — за книжки.
— Тетяно! Тетяно Гнатівно! — гримить за стіною Андрій: ідіть на часинку сюди.
Примовкли.
— Чого?
— Листа забув вам передати, швидче!
Тетяна йме віри, помалу виходить із класу. На порозі спинилась до мене:
— Глядіть-же не зрадьте…
Далі приплющила очи, простягає руки:
— Петре, Петре, де ти тепер? Може скитаєшся десь у нужді та в горі і забув про свою…
Пішла.
Трохи згодом чути: Дзень! клюк у замку, і далі енергійна із-за стіни Андрієва команда:
— Замкніть двері!
Діти духом почули зрадливу Андрієву думку і з дивною легкістю перебігають у ворожий табор: з гуком, із галасом повискакували із-за парт, почеплялися за клямку:
— Держіть! Давайте ключа! В'яжіть мотузком!
З коридору почало щось дьоргати, та було вже пізно: хтось із школярів витяг з-під парти якогось потика й засунув за дверну клямку.
— Так оце ви такі до мене? Ну, добре-ж! Прийдете в театр — ні одного не пущу…
Погомоніла за дверима, пішла ніби.
Діти не одходять од дверей, поприхиляли уха, дослухаються.
Один підняв пучку вгору повертає шустре личко, нишком таємниче:
— Вони ще тут…
Справді, одчувається, що у цій тиші є ще хтось задуманий, молодий.
