гостя. Сім день шанували вони його як найкраще, а на восьмий день, добре нагостювавшись, скупий став зибратись іти назад, до своєї худоби.
— Чим-же тобі дякувати за твою велику послугу? — питають скупого горовики. — може тобі насипати мішок червінцями? чи може тобі дарувати табун коней, або отару овець?
Скупий пригадав, як його дорогою направляв Горовик, та й каже:
— Не треба мені ні червінців, ні худоби, а коли ваша ласка, то дайте мені моє!
Задумались горовики, а потім і кажуть: — Нехай буде так; багато ти просиш, та дорога твоя й послуга! Будеш ти мати теє, що просиш.
Потім вивів Горовик скупого назад у степ, подякував йому ще раз і попрощався з ним. Прийшов скупий до своєї худоби, сів та й думає: — „Що-ж се я собі випрохав? Обіцяв Горовик, що добре подякує, а я ось прийшов назад з голими руками!.. Се вони одурили мене!“ — Подумав так скупий і став нишком лаяти горовиків. Потім вийняв з торбини сухий хліб і почав їсти. А хліб той — цвілий
