Без зневірря, без вагання
Дужий став він до борнї,
І були його бажання
Чисті й сьміливі в ті днї.
Гордо йшов він серед бою
І боровсь невтомно він —
Під могутною рукою
Ворог згинув не один.
Та багато й коло його
Полягло тодї борцїв, —
Не злякався він нїчого,
Голови не похилив.
Товариство гине й гине
Коло його навкруги,
І невпинно, що хвилини
Прибувають вороги.
Глянув він до тих, що вкупі
З їм за рідний край пішли,
І побачив тілки трупи
На скрівавленій землї.
Нї хвилини не вагався
І до себе він сказав:
„Я один з усїх остався,
Але я іще не впав —
„Дїло вмре, але зо мною:
Я для його тілки й жив!…“
І могутною рукою
Вдарив він на ворогів.
І полїг він серед бою
У руках з мечем тяжким
І з шанобою нїмою
Ворог став над неживим.
