Цю сторінку схвалено
З друкованих та недрукованих своїх віршів я взяв до цїєї книжки те, що здалося менї кращим. Я переглянув потім рукопис. Невесела книжка: журба та сум та часом поривання боротися за яснїщу долю, — ледві блисне инодї щось веселїше. Не повеселить така книжка, хиба засмутить читача!
Та не вкрай винен за це і автор!
Це південне наше небо, що повинно було-б сяти живущим сяєвом, — дуже воно вже нахмарене. А під хмарним небом не засьпіваєш веселої піснї…
Колись засьмієтьця наше небо веселим промінням — хоч, може, й не до нас уже. Тодї инші й сьпіви почуютьця. А поки — сьпіваютьця такі, які можуть бути під хмарним небом…
1893 VIII 26. (IX. 7.)
