Цю сторінку схвалено
З РАНКОВИХ НАСТРОЇВ
Гей, які простори! Всюди розляглося
поле в переливах ранкової гри.
Широко… надійно. Виллється колосся!
Хмари може страшно? Чи страшні вітри?
Щось цікаве мовить сонцю-світозару
тягнуться устами квітоньки стрункі;
через край налито пінявого чару —
співи легкокрилі… усміхи… вінки!
Молоді палкої пориви бурхливі,
думи, ідеали, мрії золоті,
шопоти-жадання зелені на ниві —
це — сміливо гордий виклик темноті!
Це — сріблом налиті дзвони великодні!
Ластівка, що сонце з вирію несе!
Час би й до могили, розуми холодні.
Молоді ж — дорогу! Молоді — усе!
16
