Перейти до вмісту

Сторінка:Василь Чумак. Червоний заспів (1930).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГОМІН ВЕСІННІЙ

Цокнулись вінця конвалій.
Шепче берізка їм:
— Знов мені ті солов'ї
спать не давали.

А в темнім яру верба
стрункій та брунастій вільсі:
— Як мені вилізти звідси?
В'ялить мене, сестро, журба.

Дуб похитнувся — суворий:
— Казку онукам кажи,
коли серце твоє дрижить
до красуні, що… ой, білокора!

А дзвоники сині в траві
До конвалії горнуться близько.
Бачить і шепче берізка:
— Знов мені ті солов'ї!..

17