Цю сторінку схвалено
ГОМІН ВЕСІННІЙ
Цокнулись вінця конвалій.
Шепче берізка їм:
— Знов мені ті солов'ї
спать не давали.
А в темнім яру верба
стрункій та брунастій вільсі:
— Як мені вилізти звідси?
В'ялить мене, сестро, журба.
Дуб похитнувся — суворий:
— Казку онукам кажи,
коли серце твоє дрижить
до красуні, що… ой, білокора!
А дзвоники сині в траві
До конвалії горнуться близько.
Бачить і шепче берізка:
— Знов мені ті солов'ї!..
17
