Перейти до вмісту

Сторінка:Василь Чумак. Червоний заспів (1930).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПРИНЕСЛА З СОБОЮ

Принесла з собою хвилювання піль,
засіває сміхом-жменями пшениці:
— В тебе у кімнаті зеленіє цвіль?
— а в самого хмурі, заспані очиці?..

Розчинила навстіж двері і віконця,
наскликала в хату молоді-гостей.
— Ти давно не бачив синяви і сонця!
— Подивися: вишня молоком цвіте!

Далі ми блукали по росі-траві,
у степу, де тирса плюскала за обрій.
Хвиляво-розлогі ширі степові.
Он чатує сокіл — жвавий і хоробрий…

Гей… І зажадалось випростати крила.
Тирса про безмежність казку шепотить,
в небі білоткані хмароньки-вітрила,
хвилі оксамитні вистеле блакить.

18