Цю сторінку схвалено
ТРАВЕНЬ
Йти. Мовчати. Нащо стежка? на узліссі. Яругами.
Стати — слухати: говоре захмілілий гай.
І самому захміліти — й не словами, а рухами
говорити про зелене, безкордонне-безкордонне…
А розмай!?
Пісня тоне,
тоне в шелесті, між листом…
Говорити переконано, барвисто
і когось переконати. Цебто: знятись пташиною,
пташиною літаючи — задзвеніть, заворожить:
ви ще й досі задоволені півопругом та хатиною?
Можна ж краще і вільніше
жить!..
Потім: тихше-тихше-тихше…
І замовкнути: нема!
Тільки шелест. Тільки листя. І розмай.
20
