Ця сторінка вичитана
VIII.
…піджавъ хвістъ, мовъ собака,
Мовъ Каінъ, затрусивсъ увесь;
Изъ носа потекла кабака.
Ужасъ окувавъ усіхъ, хто тільки бувъ у хаті. Кумъ, зъ роззявленимъ ротомъ, окаменівъ; очи въ нёго випумились, неначе вистрілити хотіли; розцілені пальці таки остались нерухомі въ повітрю. Високий храбрій, въ ніякъ неподужаємімъ страху, підскочивъ підъ стелю, и вдаривсь головою до перекладини; дошки посунулись, а поповичъ зъ громомъ и трескомъ полетівъ на землю.
„Ай! ай! ай!“ розпачливо закричавъ одинъ, повалившись на лавку, и зъ переляку баламкаючи на ній руками и ногами. „Спасайте!“ горлавъ другий въ розпачі, накривщись кожухомъ.
