Ця сторінка вичитана
Другий Циганъ, ворчачи про себе, станувъ на ноги, два рази освітивъ себе искрами, мовъ блискавками, роздувъ губами губку, и зъ каганцемъ въ рукахъ пішовъ світити по дорозі.
„Стрівай! тутъ лежить щось! світи сюди!“
Тутъ пристало до нихъ ще зъ-кількоро людей.
„Що лежить, Уласе?“
„Такъ, буцімъ два чоловіка — одинъ на-верху а другий на споді. Которе зъ нихъ чортъ, вже й не розпізнаю!“
„А хто на-верху?“
„Баба!“
„Ну, отсе-жъ то и єсть чортъ!“
Загальний регітъ розбудивъ майже всю вулицю.
„Баба вилізла на чоловіка; ну, певне ся баба знає, якъ іздити!“ говоривъ одинъ изъ кругішнёі юрби.
„Дивіться, братці!“ говоривъ другий, підіймаючи черепокъ зъ горшка, которого тільки одна оціліла половина держалась на
