Ця сторінка вичитана
XI.
За моє жъ жито та мене й побито.
Приповідка.
.
„Лови! лови ёго!“ кричало скілька хлопців у тіснімъ кінці вулиці, и Черевикъ почувъ, що якъ-разъ ухвачений дужими руками.
„Вяжіть ёго! се тотъ самъ, що вкравъ у доброго чоловіка кобилу.“
„Господь зъ вами! за що ви мене вяжете?“
„Ще й питається! А на що ти вкравъ кобилу у приізджого мужика, Черевика?“
„Зъ ума зійшли хлопці! А де-жъ видано, щобъ чоловікъ та самъ у себе кравъ що-небудь?“
„Старі штуки! старі штуки! А чого втікавъ ти въ увесь духъ, неначе-бъ самъ сатана за тобою по пятахъ гнався?“
