Ця сторінка вичитана
Я, бачиться, обіцявъ вамъ, що въ отсій книжці буде и моя казка! Та я справді хотівъ-було се и зробити, але поміркувавъ, що для моєі казки треба по крайній мірі три такихъ книжокъ. Думавъ-було окроме напечатати іі, та й передумавъ. Атже-жъ я знаю васъ: станете сміятись надъ старикомъ. Ні, не хочу! Прощавайте! Довго, а може й зовсімъ не побачимося. Та що? атже вамъ все одно, хочъ би й не було зовсімъ мене на світі. Мине рікъ, другий — а зъ васъ ніхто після не згадає и не пожаліє о старімъ пасічнику, Рудімъ Паньку.
