Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том II. 1865.pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
VII.

Чортъ міжъ-тимъ не на жартъ розніжився у Солохи: цілувавъ іі руку зъ такими вишкірками, якъ засідатель у попівни; брався за серце, охавъ и сказавъ навпростець, що якъ вона не згодиться догодити ёго страсті и, якъ водиться, нагородити, то вінъ готовъ на все: кинеться въ воду, а душу відправить прямо въ пекло. Солоха була не такъ жостока; а до того чортъ, якъ звісно, заходивъ собі зъ нею заодно. Вона таки любила бачити волочившуся за собою юрбу и рідко бувала безъ компаніі. Сей вечіръ однакже думала провести сама, тому що всі знамениті обивателі села запрошені були на кутю до дяка. Але все пішло инакше: чортъ тільки-що представивъ своє бажанє, якъ на-разъ почувся голосъ здоровенного голови. Соло-