ха побігла отворити двері, а проворний чортъ влізъ у лежачий мішокъ.
Голова, зтріпнувши зо свого капелюха снігъ и випивши зъ рукъ Солохи чарку горілки, розказавъ, що вінъ не пішовъ до дяка, тому що піднялася метіль; а побачивши світло въ іі хаті, повернувъ до неі зъ заміромъ, провести вечіръ зъ нею.
Не встигъ голова се сказати, якъ почувся стукъ до дверей и голосъ дяка. „Зховай мене куди-небудь,“ шептавъ голова: „мені не хочеться теперъ стрінутись зъ дякомъ.“
Солоха думала довго, куди спрятати такого груботілого гостя; а-далі вибрала найбільший мішокъ зъ вуглями; вуглі висипала въ кадку и здоровий голова влізъ зъ вусами зъ головою и зъ капелюхомъ въ мішокъ.
Дякъ увійшовъ, похрякуючи и затираючи руки и розказавъ, що въ нёго не було нікого, и що вінъ сердешно радъ сёму случаєві, побавитись трошки у неі, та и метелі не налякався. Тутъ вінъ підійшовъ до неі близче, кашльнувъ, усміхнувсь, доткнувся пальцями іі обнаженоі, повноі руки, и промовивъ зъ такимъ видомъ, у которімъ показувалось и лу-
