кавство и самодовольство! „А що отсе у васъ, великоліпная Солохо?“ и сказавши теє, відскочивъ трохи назадъ.
„Якъ, що? рука, Осипе Микихворовичъ!“ одвічала Солоха.
„Гм? рука! хе, хе, хе!“ промовивъ сердешно-довольний своімъ зачаткомъ дякъ и пройшовсь по комнаті.
„А отсе що у васъ, дражайшая Солохо?“ промовивъ вінъ зъ такимъ самимъ видомъ, приступивши до неі знову, хвативши іі зъ-легка рукою за шию, и такимъ самимъ порядкомъ відскочивши назадъ.
„Ніби ви не видите, Осипе Микихворовичъ!“ одвічала Солоха: „шия, а на шиі намисто.“
„Гм! на шиі намисто! Хе, хе, хе!“ и дякъ знову пройшовсь по комнаті, затираючи руки.
„А отсе що у васъ, несравненная Солохо?…“ Незвісно, до чого-бъ теперъ діткнувся дякъ своіми довгими пальцями, якъ на-разъ почувся стукъ у двері и голосъ козака Чуба.
„Охъ, Боже мій, чужа особа!“ закричавъ зъ жаху дякъ. „Що теперъ, якъ заста-
