смітьтя, паскудство… соромъ казати, що таке: — плюнувъ дідъ, шпурну́въ казанокъ, ще й руки після того помивъ.
Зъ того часу заклявъ дідъ і насъ діймати коли небудь віри чортяці: „І не думайте!“ часто казавъ вінъ намъ: „все, що-бъ не сказавъ ворогъ Господа Христа, все збре́ше сучий синъ!“ І було тілько почує старий, що въ иншому місці не пе́вно: „А, ну, хлопці, нумо хрестити!“ крикне вінъ на насъ: „та́къ ёго! та́къ ёго! добре! гараздъ!“ і почне хрестити. А те прокляте місце, де не танцювалось, загородивъ тиномъ, наказавъ кидати туди все, що єсть непотрібного, — весь бурьянъ та смітьтя, що згрібавъ зъ баштану.
То о́сь якъ часомъ морочить нечиста сила чоловіка! Я добре знаю ту землю: по́тімъ наймали іі въ батька сусідні козаки підъ баштанъ. Земля славна, урожай бувъ завжді чудесний: тілько на тому зачарованому місці ніко́ли не було нічого путнёго. Засіють якъ слідъ, — а зійде таке, що й розібрать не можна: гарбузъ — не гарбузъ, кавунъ — не кавунъ, огірокъ — не огірокъ… чортъ зна що таке.
