— Н-нєт!.. — хрипів Сєрьожка. — Я єго заставлю… Я єму покажу право…
— Сєргєй Сємьонич! — підбігла пані з мрійними очима. — Бог с німі!.. Отправтє в тюрму і довольно.
Офіцер з пишними вусами пустив револьвер і, важко дихаючи, повернувся до панії.
— Ларіса Івановна!.. Я іх заставлю!.. Оні дожни ето сдєлать для вас…
— Нє нужно… Я нє хочу…
— Нєт!.. Я іх заставлю! Слишітє ви! На свободу пущу, дам по рублю на водку… Слишітє? Бєй!
— Ваше благородіє! Пустіть нас! — схлипнув передній.
— Нєт!.. Дам по рублю на водку, дай єму в рило. Слиш!
— Єй-богу, дам… Нє вєріш? На!
Офіцер п'яними руками рішуче поліз в кешеню, вийняв гаманець і висипав гроші на долоню. Деякі монети покотились з рук на землю й лягли коло Данилових ніг. Жандарм хотів кинутись піднімати, але офіцер закричав:
— Остав!.. Пусті… Ето ім!.. Бєй!.. Вот всьо дам, бєй! — Рука з грішми йому дрижала, вуси розкудовчились, а очі уперто вп'ялись у переднього.
— Всьо дам!.. Дай в рило!
Передній глянув на Данила. Данило якось прудко зиркав то на гроші, то у землю, то на гроші, то знов у землю.
— Да бєйтє, дуракі! — нетерпляче скрикнув гарненький офіцер. — Да ідітє сєбє ко всєм чертям! Бєрі деньгі і бєй! — звернувся він до переднього.
— Ну, кто ударіт, тому всьо даю! — крикнув офіцер з пишними вусами.
— Ну?
