Це була новина: пашпорти у волості.
— Як у волості? По какому праву? — крикнув Кузь.
Управляющий навіть не глянув на нього.
— А рощоту вам не буде. Хто кида серед літа роботу, тому рощоту не буває.
І, повернувшись, хотів уже йти. Але Кузь цього не міг допустити. Е, це вже було занадто коротко. Та й ми цього не розуміли.
— Як то рощоту не буде? Ми шість тижнів робили!.. Оце добра історія!..
Навіть дядюшка Сидорець почервонів і захвилювався.
А Кузь зразу одсунув картуз на потилицю, рішуче підтягнув клунок на плече й закричав:
— Ваше благородіє! Подождіть!
Управляющий озирнувся.
— То какому такому соображенію нам рощоту не буде?
— По такому, що ви кидаєте роботу.
— Ми кидаєм, потому как ви нам…
Але управляющий не хотів далі слухати.
— Рощоту не буде. А пашпорти завтра… От і все!
— Позвольте! Так не полагається… Ето виходить уже грабіж… Ето чистий грабіж і більше…
Але не встиг докінчити.
Управляющий весь одразу налився кров'ю, підскочив до Кузя, розмахнувся й зо всеї сили ударив його по лиці.
— Грабіж?! Ось тобі грабіж! Вон, сукин син! Женіть його нагаями, бунтовщика!
Але в цей мент трапилось щось таке, чого вже ніхто не ждав. Як тільки ляснула рука управляющого по лиці Кузя, Грицунь весь стрепенувся, зірвався з місця й, підскочивши до управляющого, схопив його за барки, несамовито закричав:
