І, помітивши рух серед нас, поспішно закричав далі:
— Не думайте, що це жарт! Ми серйозно. Попереджаймо, що коли його не буде вибрано, ми оповіщаймо війну не на життя, а на смерть. Раз влада належить таким, як Піня, то й ми собі вибираймо Піню! По всім правилам. Хай живе староста — Піня!
— Ур-ра! — підхопили анархісти. — Ур-ра, староста Піня! Піня! Піня!
Крики здивовання, обурення одної партії змішалися з криками «Піня» і реготом другої. Це було сигналом для всього коридору. Скрізь залунали вигуки: «Піня, Піня, Піня». Десь узялися плакати з портретом Піні, досить удачного малюнку, на яких було написано: «Хай живе влада! Хай живе староста Піня!»
Ім'я Піні літало, як м'яч, по всіх камерах, ним гралися, перекидувалися. Навіть дійсні прихильники влади захопились таким надзвичайним кандидатом і реготом кричали «Піня!»
Нам прийшлось пильно задуматись. Не вибрати Піню це значить розтягнути хаос на безмежний час. Вибрати? Ідея мати старостою Піню наводила на нас і сміх, і сором, і злість.
Але все-ж таки рішили вибрати. Нехай, ми виберем Піню, але примусимо поважати його, поважати в його лиці нашу волю, нашу, переложену на його, владу над самими собою. Згода! Хай живе староста Піня!
Серйозно, строго, без натяку на насмішку ми заявили, що пристаєм на кандидатуру Піні. І в той-ж вечір при співах і реготі, з феєрверком із насичених нафтою ганчірок, було оповіщено всій тюрмі, що на «нижньому угловому коридорі» тепер старостою — Піня 1-й.
Піню спочатку зовсім не вразила така увага до його персони. Коли ім'я його на всі голоси вигукува-
