мені здалося при світлі слабенького вогника, що очі гостя швидко заплющились.
Я присунувся з кереею під дим і довго лежав так, дивлячись в небо. Раптом босяк заворушився, покректав і сів.
— Чи цілі гроші? — муркнув він ніби про себе. — А то добрячі люди у сні можуть обчистити добре…
І він витяг з кешені гаманець. Обережно розчинивши його, він почав рахувати гроші, ніби провіряючи чи всі там, чи не вкрав я їх у ньоґо в той час, як він дрімав. Що він ні трішки не сумнівався в цілості своїх грошей, про те й мови не могло бути; рахував-же і показував їх тепер немов для того, щоб подражнитись і показати, що він абсолютно не боїться спати, маючи таку суму в кешені (він налічив до п'яти рублів і п'ятидесяти трьох копійок).
Після того він ще раз покурив і влігся знову. Хутко почулось його рівне, з хлюпанням в горлі дихання.
Я зробив подушку з піску, зверху приклав свої сорочки, накрився кереєю і теж почав дрімати під заклопотане й незадоволене зуміння комарів, що настирливо силкувались пробратись до мене під накидку.
Коли я прокинувся, над Дніпром, якраз над тим місцем, де вчора ввечері пливли плоти, стояв червоний, великий місяць. Від нього через весь Дніпро до самих ніг моїх тягнулася широка кривава смуга світла. Весь краєвид прибрав якийсь таємний, суворий і моторошний вигляд. Берег змінився, неначе став крутішим; осокори поробились вищими й густішими — їх неначе цілий ліс тут виріс. Вода здавалась дуже темною, глибокою та густою, а по ній на гребінцях хвиль миготіли немов чиїсь руки чи ноги.
