знов заснувши. Я теж захапався і в очах мені стояли червоні круги. Все тіло помалу визволялось від страшенного напруження і слабло. Я одійшов до своєї кереї і ліг, держачи ніж у руці.
— Ну, щастя твоє, воряга! — раптом понуро просипів босяк таким голосом, наче в горло йому набралося піску,
— Сам, дурень, винен, — відповів я. — Чого накинувся? Я хотів тільки посміяться з тебе, щоб ти не був такий занозистий. Скільки там було?
Босяк нічого не відповів. Він почав шукати в кешені, неначе сподіваючись, що гаманець там. Але сподіванки не справдились: в кешені нічого, крім пачки з тютюном, не було. Зробивши цигарку, він розгорнув сірий попіл, припав до нього всім лицем і став плямкати губами, стараючись закурити. Нарешті підвівся з червоною цяточкою на фоні лиця і ліг на свій клунок головою.
— Скільки було грошей, я тебе питаю? — спитав я знов.
— Пішов вон, воряга!
— Я тобі кажу: скільки було там грошей?
— Що, може оддать хочеш?
— То моє діло. Скільки, кажи.
Босяк в червоній напівтьмі хмикнув плямою свого лиця.
— От чесний чоловік! Настоящий товариш. Сказано, добряка… І не зчувся, як гроші витяг. Ну, оддавай, товариш, там було десять рублів. Виймай, розплачуйся.
П'ять він набавив. Оттаке-ж подле творіння: я так і знав, що набавить. І отже міг спокійненько взяти собі ці гроші, коли-б я їх дав йому, ані на крихту не подумавши, чи має він яке право на них. Те, що він одняв у мене чоботи, які коштували більше, ніж його
