Це просто діти були та й годі, инакше Піня не міг на них дивитись. Наприклад, така історія. Раз до Піні прийшов Корнієнко з 8-ої камери, і з справжніми сльозами почав жалітися, що його обидили. Обидили-ж його тим, що коли прийшов з Червоного Хресту новий транспорт одежі й роздавали її, то не йому дісталась студентська шинеля, а Горбачеві! Це тим паче було обидно й боляче йому, що у Горбача була вже «хуражка» з червоним «околушком», жовті черевики і навіть сорочка з маніжкою. Для одного це було вже занадто та ще в той час, як він, Корнієнко, дістав якесь пальто з жовтими костяними ґудзиками. Горбач міг-би принаймні помінятися «хуражками».
Як тут бути? Що зробив-би велосипедист? Він-би махнув рукою, закричав-би, щоб йому не докучали дурницями, тут-же попрохав-би вибачення за крик і куди-небудь заклопотано побіг-би. Піня-ж так не міг. Староста на те й староста, щоб усі були задоволені.
Він прийшов до Горбача й запропонував йому помінятись «хуражками». Але це був такий ловкий, славний кашкетик, так привабно червоніло на йому «околушко», так, нарешті, Горбач звик до нього, що мінятись на старий з порепаним козирком картуз Корнієнка йому страшно було навіть подумати. Він рішуче одмовився. Тоді Піні, само собою, нічого иншого не лишалось, як гарненько прочистити цього франта.
— Ви стидіця, товаришу! Фе! Який-же з вас соціяліст, коли ви не хочете поділитися з своїм товаришем, не хочете. Ви повинні ще самі сказать: «У Корнієнка єсть студенська шинеля? Нема. А жовті башмаки є? Нема. А хуражка? Нема. Ну, то я дам йому хуражку». Оттак роблять соціялісти. А так, як ви хочете, то це роблять тільки буржуї. Дайте йому хуражку, я вам кажу! Када вам говорить староста, то ви повинні слухатись.
