— А придсказаніє трудно здєлать! Один раз как будто й той… і полекшення, а другой раз так зовсьом стіснєніє. Кушаю, напримєр, мало, і всякоє такоє. Мальчевський говорить: нефлюєнція. Ну, а какая-ж тут може буть нефлюєнція[1], когда у глазах єто… мігрень… і всякоє такоє всьовозможноє, живот і прочеє?.. Мінє посовєтували пойти до Суханова; говорять, хороший дохтур — по всяким всьовозможним болєстям… і лікарства єто дєшовиї преписуєть. Хто його зна!.. Бил і в Суханова. Говорить — катар, засореніє желудка. «От, говорить, будете пить тетиї порошки». Три порошки на день. Нічого, за візіт не дорого взяв, п'ятдесят копійок. Тільки що-ж?.. усє они шарлатани! Скольки я їх переходив!… Один не попал на другого предсказаніє. Всякий по своєму.
— Тільки гроші беруть усі однаково… хе, хе, хе… — вставляє добродушно Семененко.
— А, гроші они усє люблять, — сумно згоджується Сидір Іванич, — грошики они люблять. Да-а. Такиї-то дєлішки! Чувствую — больной, а пособія нікоторого.
Сидір Іванич заклада руки за спину, закриває очі й безнадійно хита головою. Салдати нудливо перезираються, кидають на нього похмурі й злісні погляди й чекають.
— Принімав уже ето… той… как його… м-м… — він розплющує очі й, пригадуючи, тре пучками пальців, — пікотін, чи нафталін… кактось, їй-богу, забил уже… Спервоначалу как будто одпустило. І серцебієніє не такой пульс уже імєло і… всякоє всьовозможноє. Как будто начал удаваться успєх уже. Тольки вп'ять, как закрутить єто і всьовозможноє. Как пойдьоть єто. Мурчаніє вп'ять, мігрень єто, живот знов как бубон і всякоє прочоє. Тут єсть одна тето баришня, тоже та-
- ↑ Інфлюенція — простуда.
