тепер стручували бесїдників уже за відомостию голови.
Голос дістав опять Бен-Акіба.
— Я наговорив перше може й троха дурниць, то тепер жалую, але ви не переривайте менї, то я тепер тим бельферам наговорю! Ой дам я їм, дам! Я згадував уже, що Бог не позволив Адамови здавати матуру, а ті бельфери кажуть нам тепер учити ся! І ми упадаємо морально і слухаємо їх, ми упадаємо морально…
— Брешеш! — кричав Відзначаючий.
— Аво! Кулаком об стіл, а ножички обзивають ся!
— А будетеж ви тихо! Я маю говорити! Але як заїду котрому — кричав Бен Акіба. Та його крик уже не помагав. Відзначаючий доказував, що він є моральний чоловік, Куйона кричав, що до матури єще нїчо не учив ся, а иньші доливали лише оливи.
До слова зголосив ся Куйона, що хотїв привести збори до порядку.
— Най говорить — мовив предсїдатель. — Він зо три днї учив ся те, що має сказати. А годї, щоби чиясь праця ішла так марно!
