де не закоротко, чи де не морщить ся, так бігав один довкруги другого і глядїв, чи де не пізнати, чи де не вистають книжки……
Ішли і підсвистували, а кождий дусив обаву, що будила ся в серцї і удавав веселого.
— Ми тепер мов ἐυκνήμιδες Ἀχαῖοι — мовив Нобко.
— Фі, фі, фі! Та ти уже і греку умієш до матури!
— А ти дурню що гадав! Я підучу ся на вакациях по грецьки читати і піду на фільософію. І буду єще тебе, Ветеране, при матурі питати. А скоро так обладуєш ся, як нинї, то бігме усї шпарґали найду! Ха, ха, ха…
— От пильнуй ідіоте, аби у тебе єще чого не найшли! А він хотїв би уже у других шукати!
— У мене? Та я не бою ся....! — а по хвилї додав — Подиви ся Льолю, чи мій живіт не має занадто острих рисів?
— А може би ми вступили до церкви — думав Льольо — то чей нїчо не зашкодить……
Матуристи вимахували бібулами і їм видавало ся, що цїле місто
