Сторінка:Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Не дасте? І підете до неї без рукавичок? Ая-яй… До неї без рукавичок! А в неї такі красні очи…

— Лише очи?

— Якто? Таж я уже казала, що то »najpiękniejszy panienka na całe misto!« Ая-яй…

І жидівка підцмокувала, а Улян викидав на склянну підставку з бренькотом три корони....

 
8. То вже бодай тихше!

У родичів Ілїї нинї празник і Улян туди пішов.

Чи може і йому вислали запросини?

Та Улян не потребує, щоби його аж просили; він іде до своєї Ілїї — а се вистане і за десять запросин!

Ілїя обслугує пильно гостям, а Улян бігає за нею і обслугує її.

Пішли до другої кімнати, щоби принести стіл.

— Уляне… та не цїлуй! То не красно! Фе…!

А Улян мов не чує!

— То вже бодай тихше — в тамтім покою є мій катехит… дасть менї ще двійку....!