там. Я витягав їх пером і кидав на лавку, що була на біло помальована. Вони приходили ту до себе, розлазили ся і полишали за собою фіолєтові доріжки. За кілька днїв була цїла лавка і стіл пасмисто пофарбовані. Менї подобала ся отся сецесия і я топив уже навмисно мухи, щоби опісля ратувати їх і ними декорувати лавку. А коли се побачили домашні, брали ся за голови і радили менї, щоби я всюди писав, тільки не в спальнї і не в альтанї…
І знов ходив я засмучений, що мене прогнано з такого тихого й забавного місця і роздумував, де менї дїти ся. По довгім намислї постановив я працювати в спіжарнї. Дивувало мене тільки, чому я не впав скорше на ту гадку, бо спіжарня мала прецїнь крім добрих прикмет альтани і спальнї єще дві иньші, а то холод і запас віктуалів. Але недоля не опустила мене і ту! При читаню та писаню не забував я і на поживу і невдовзї показало ся, що сметану не потребували уже збирати, конфітури занадто скоро осїдали ся, а крім того чув я усе, що »хтось рухав тїсточка«. І знов дали менї усї пізнати, що будуть
