Цю сторінку схвалено
Коли було за пять три на осьму, не допивав уже і снїданя, а брав скоро книжки і виходив.
На розї задержував ся і чекав, аж вона з гори надійде. А тимчасом нїби оглядав склепові вистави — образки, карти з видами…
А коли надійшла, хоч кланяв ся, хоч не кланяв ся, брав її книжки і обоє ішли разом. Розказувала про тих, що вчера у них були, а він оповідав про Робінзона, котрого тепер читав.
Коло її школи звертав книжки.
— Тільки, аби ти, Маню, не дістала нинї двійки - і він покивував пальцем.
А вона заперечувала головою:
— Я на нинї все умію! Па! — і зникала в шкільнім будинку.
|
|
І так носив може зо два місяцї її книжки. Однаково витали ся, однаково пращали ся.
|
|
