тизував, п'янив їх козлячим еротизмом, володiв ними, топтав їхню стару, випущену пристойність. Круг Його мантії в захваті літали зґраï спекулянтів, шахраїв, дрібних i великiв хижаків. Гришка кидав їм шматками крiваве м'ясо пошматованого народу, роздавав жменями мілліони, брав за чуба міністрів і скидав їх з фотелів, а на їхнє мiсце садив тих, хто з ним танцював танок живота. Князiв, ґрафів, дворянчикiв Гришка або хляскав лапою по черевах, або стьобав нагайом і пхав ногами.
Але й Гришка не поміг. Фронт гнувся, тріщав, рвався. Через це гнулась, тріщала, рвалась дiсціпліна та вся та складна машина, за допомогою якої маленька купка людей може гнати на смерть і каліцтво сотні тисяч других людей. Вiдгомін Гришкиної вакханалiї доходив і до траншей і там також викликав невдоволення й обурення.
I раптом одного тижня, немов цілком несподівано, стара, столiтня бочка затрусилась, захиталась і впала.
Але ця несподіванка була давно сподiвана. Самодержавіє мусiло одмерти з такою ж неминучостю, як одмiраб все, що оджило
