прав людини і громадянина, так притаманці всій сістемі, всьому характеру урядування царизму, що до українства прикладалися в самих щедрих розмірах і без усякого маскування.
Основною, історичною, істотною метою російського імперіалізму було з самого початку злуки України з Москвою, з моменту нещасливого переяславського трактату — знищити всяку тінь права української нації на цей трактат. Український народ на основі цього трактату вступив у державні й правові відносини з Московською державою, яко рiвний з рівним, забезпечуючи собi ту рiвнiсть зазначеними в договорi засобами.
Але всякий закон, всякий трактат є тільки констатування й фіксація взаємовідношения сил двох контраґентiв у той момент, це в тільки часове завiшення зброї. Дійснии же закон і право в законом і правом сили. Знесилена, розшматована боротьбою з польською шляхтою українська селянсько-козацька нацiя зразу виявилась слабішою стороною що до Москви. На цій підставі московські царі вклали в трактат і в відносини між Москвою та Україном своє власне право й розуміння того акту, се-б-то право й розуміння дужчого.
Яка ж може бути рiвнiсть мiж дужчим i слабiшим? Отже, рiвнiсть, так урочисто, так клятвенно зазначену в переяславському
