Сторінка:Володимир Леонтович. Спомини утікача (1922).djvu/97

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 96 —

майна перед революцією і в той час. Селянин сей був середньої заможности, але з таких, що вміють придбати і богатіти. Починав він з нічого. В його батька було аж 6 синів і тому йому впалося спадщини тільки ¾ десятини. Дарма, що ззамолоду він був 4 роки у війську, отже в ті годи не міг заробляти, всеж перед революцією мав 5 десятин землі, крамницю на хуторі, 5 штук худоби і 2000 карбованців в ощадній касі. В той же час, як ми робили підрахунок, у його залишалося ті самі 5 десятин землі, худоби тільки 2 штуки, бо решту зреквізували, крамницюж він мусів спродати, а хоч і мав тисяч 15—20 карбованців, та вони менше були варті, як колись 500. А в додачу протягом 6 год не справляв нічого ні собі, ні семейству, і вже ні в кого з сім'ї не було запасної одежи. „Отже, бачите“, казав він, „що я за сей час не збогатів, а збіднів. Може ті, хто грабували, і богатіли, а хто жив совісно, той зубожів“.

 

 

Я власне не знаю, хто був отаман Шуба, що зорґанізував тоді повстанців у попівських лісах, і які були його переконання, отже можу скласти свій погляд на його тільки по діяльности та по поводженню його війська. Знаючи симпатії бідніщого селянства до Петлюри, Шуба