ЗАПОВІТ І СМЕРТЬ ПАНА ІВАНА ГРЕЧКИ.
Була Петрівка 184- року. Повітря не ворухнеться: душно й тихо, на небі ні хмаринки. На вулицях невеликого повітового міста М. Н-ської губернії тихо та безлюдно. Тихо й на просторому дворищі в пана Івана Гречки. Греччине дворище виходило на невеликий затишний майдан, де серед розлогих кленів та струнких топіль сховалася, мов прибрана ними, біло фарбована церква. Горниці в Гречки звичайні, старосвітські, складені з доброго дуба, товсто обвалковані глиною, вкриті очеретом, кімнат у них шість — маленькі й низкі. Відгороджено горниці від майдану вузеньким штахетником із кущами троянд, жасміну та жоржин, між якими подекуди вибиваються молоді самостійні кленки та шовковиці. На оба боки двору у два ряди понаставлювані кухні, комори, стайня, ледівня, далі за тином видко другий двір, а на ньому хліви і свининці. Коло двору з одного боку велика левада з огородиною та садом, з другого майдан зі старими буртами.
Ця будівля зроблена по хазяйськи, з доброго дерева, повкривана очеретом під корінці, кухні та хліви побілені, аж вилискуютсья проти сонця, ко-
