нився. Несподівано впала йому думка, від якої він наче зміцнів та одужав. Люті вогники засвітили йому в очах.
— Добре вирішив він, я змовчу, але я знатиму, хто це зробив, і покараю мов за щось инше, знайду нагоду і покараю!…
З двох менших синів пана Андрія у старшого синів не було, самі дочки, менший помер у молодих літах, покинувши сина-одинця, якому підчас революції було двацять два роки. Коли знялася по селах завірюха, оба і дядько й небіж поїхали з дому. Довго переховувалися по ріжних місцях і нарешті пристали до добровольців. Старий служив у уряді, небіж вступив до війська. Довго нічого не чути було про них в М. Вже не скоро надійшла звістка, що старий десь заразився та вмер від плямистого тифу. В молодого підчас якогось бою, де його полк був розбитий, поховзнувся його кінь, підпруга луснула і поки молодий Гречка випручувався та підвівся, побачив, що большовики вже так близко, що врятуватися не можна. Не розгадуючи, він вихопив револьвер і стрельнув собі в рот на очах ворога, щоб не дати знущатися з себе.
Рід пана Івана Гречки в мужеському коліні урвався.
