Термінольоґія практичного життя давно та по правилу говорить про нації як про особовости. Не тільки поезія персоніфікує нації, але і проза політичних рухів говорить постійно про права націй, про їх стремління, домагання, боротьби і т. д. І діло тут не тільки в „догідному скороченню“, як думає Лє Фюр. Номенклятура в сьому випадку вірний вислів суспільного факту, з яким мусить числитися практика та який признати мусить теорія.
Так каже Реннер, зі становища практичних завдань політики: „Питаннє про правний субєкт, про зміст та санкцію права, які законодавець мусить ставити собі при кождій нормі, коли вона має успішно впливати на суспільне життє, підноситься також у відношенню до національної цілости та її органичних частин. Хай ніхто не говорить про національний закон, поки не вияснив собі сих основних точок. Так як не можна виминути консеквенції, що породи є колєктивною цілістью та що з ними як з такими муситься поступати в державі національностей, то — як бажаною не булаби ся консеквенція — не лишається нічого иншого, як числитися з цією голою обставиною“[1]). І справді, практика давно хоча й не зовсім рішучо вступила вже в б. Австро-Угорщині на шлях признавання особовости націй.
Щодо теорії, то розуміннє нею нації як субєктивної цілости є дуже старе. Хотя й невисказане ясно, лежить воно в основі численних теорій, почавши від Фіхте. Недавно висказав сей погляд Челлен. Він каже, що „зроблено політичне відкриттє більше, як якенебудь инше від відкриття одиниці християнством: що в історії є ще одна особовість, нація“. „Нація а не одиниця є справжнім героєм історії“[2]). Останній погляд, який переносить утвореннє нації на сам початок історії, не можна приняти без застережень, але що нація є, хотя і не одиноким, „героєм“ історії, що становить вона особовість і як індівідуум виступає, се факт безперечний.
Переведений на мову соціольоґії сей факт означає, що нація є згуртованнєм людей, „ґрупою“, „суспільством“ в широкому значінню сего слова.
І назва і поняттє суспільства належать до дуже спірних[3]). Безперечно, воно становить одно з осередних понять, і в звязку з сим і осередних проблєм соціольоґії. Відповідно до ріжних соціольоґічних систем, уживається його в ріжному значінню, а в звязку з сим
- ↑ «Das Selbstbestimmungsrecht der Nationen», стор. 115.
- ↑ «Der Staat als Lebensform», стор. 127.
- ↑ З багатої літератури див. м. и. Spenser, «Die Prinzipien der Soziologie», 1877. I. W. Dilthey, «Einleitung in die Geisteswissenschaften», I. 1883. K. Gumplowicz, «Grundriss der Soziologie», 2, Aufl. 1905. G. Sіmmel, «Das Problem der Soziologie», (Schmoller, Jahrb. 1894. S. 257 ff. 1301 ff.) Карѣевъ, «Введеніє в изученіе соціологіи».
